Немножко сарказма к вырванной из контекста фразы що розглядає …

Comment on Очень много в наши дни удивительной херни — AB ABSURDO. by Olja.

Немножко сарказма к вырванной из контекста фразы що розглядає сучасні нації як штучно створювані «уявлені спільноти». «По ходу оно скоро лопнет»: Семенченко «застукали» в элитном ресторане
Полный текст читайте здесь: https://styler.rbc.ua/rus/zhizn/semenchenko-zastukali-elitnom-restorane-1497871743.html

Olja Also Commented

Очень много в наши дни удивительной херни — AB ABSURDO.

Чего это Тимошенко озаботилась евреями

Потому что еврейская тема выходит во главу всего. Итогом  происходящего в Украине будет: Украина- это Исраэль, украинцы — это евреи! (Если только не произойдет типа Колиивщина, и не скинут потомков недорезанных гайдамаками, которые теперь все захватили)

Вот , например:  Постання українсько-єврейської ідентичності: Йоханан Петровський-Штерн і його нова книжка

Детальніше читайте на Громадському радіо: https://hromadskeradio.org/programs/zustrichi/anty-imperskyy-vybir-postannya-ukrayinsko-yevreyskoyi-identychnosty

Йоханан Петровський-Штерн:

……Це люди, які створюють щось нове і дуже важливе в українській культурі, а саме подвійну ідентичність. І ці подвійні ідентичності маніфестуються в літературі, в художній літературі, в поезії, в прозі, інших текстах. За допомогою цих текстів я намагаюсь окреслити момент подвійної ідентичності, подвійних лояльностей, яка дає можливість привнести в українську літературу єврейську традицію і зробити єврейську традицію україномовною. Це абсолютно непересічна справа.

Ірина Славінська: Тут хочу перепитати, чи ті митці в момент спроби набути україномовної української ідентичності мислять українську культуру як пригноблену. Це ж часто буває в імперіях: меншини ніби змагаються, кого більше пригноблюють. Коли ти належиш до пригнобленої єврейської меншини, не так легко роздивитися у людях з іншої меншини, наприклад, української, теж тих, хто страждає, хто зазнає утисків

 

Коля, если бы ты только знал, кто такая Ирина Славинская, ее роль в Громадськом радио! Извини, лень рассказывать. Скажу только, что  у журналистов Громадського  доход — нам и не снилось, визы во все страны , и доступ в Капитолий, Госдеп


Очень много в наши дни удивительной херни — AB ABSURDO.
Теперь будем знать: Не еврей , а — жид! Кто жида назовет евреем — тот агент Мацквы и Путена! И подлежит "декомунизации"!)))


Очень много в наши дни удивительной херни — AB ABSURDO.
 

Слово вживалось:

У Галичині 1920—1930-х років, анексованій Польщею, під час розгляду судових позовів ізраелітів у випадках вживання стосовно них слова «єврей» замість «жид», які задовільняв суд, позивач заявив:

« Я є польський жид, а не радянський єврей.[25] »

28 грудня 1938 року прем'єр-міністр Карпатської України Августин Волошин, після зустрічі з делегацією єврейських релігійних громад та сіоністських організацій, висловився за створення жидівської центральної канцелярії Карпатської України. Зокрема він сказав: «Погоджуюся з думкою заснування жидівської центральної канцелярії, яка могла б бути зв'язком між владою та жидівським населенням»[26].

У сучасному Львові працює заклад «Галицька жидівська кнайпа „Під Золотою Розою“».[27]

Вживання у підросійській Україні[ред. • ред. код]

Починаючи з 1787 року Катерина ІІ після прохання шкловських юдеїв заборонила вживати слово «жид» в офіційних документах Російської Імперії. Однак слово продовжувало вживатись в побуті та в літературі, оскільки інший біблійний відповідник «єврей» (чи гебрей) були занадто книжними і маловідомими широкому загалу.

НаприкладГригорій Квітка-Основ'яненко в першій частині сатиричного[28] роману «Пан Халявський» (1839) вкладає в уста головного героя — поміщика Трушка Халявського — такий текст:

« «…драли пташині гнізда, а надто гороб'ячі. Пуцьверінкам їхнім тут же одкручували голівки, а старим пташкам, коли зловлювали, не було пощади. Нас так і напучували: матінка не один раз нам поясняли, що горобець межи птаством — те ж саме, що й жид межи людьми, і тому щадити їх не випадає. Матінка, дарма що неписьменні були, та мали прегарну пам'ять: уже в літах бувши, вони не забували історій, чутих змалку.[29] »розгорнути
Оригінальний текст (рос.)
»

Внаслідок зростання самосвідомості єврейського народу та різко негативного забарвлення цього слова в російській мові, питання щодо вжитку в українській мові переросло також в суспільно-політичну дискусію. В 1861 р. член Харківсько-Київського таємного товариства, студент єврейського походження В. Португалов звернувся до редакції санктпетербурзького українського журналу «Основа» з закликом припинити вживати слово «жид», яке євреї України вважали образливим[30]. Ця пропозиція не знайшла підтримки серед українських інтелектуалів того часу (в статті-відповіді[31] стверджується, що назва «жид» прийшла з Польщі), котрі посилалися на необразливе вживання в історичних пам'ятках, фольклорі, а також в українській літературі того часу. В деяких виданнях вживання слова «жид» пояснювалося як своєрідний протест проти русифікації. Звідси виникало небажання вживати слово «єврей» як непритаманного українській мові запозичення з російської. Деякі письменники, такі, як Михайло ДрагомановПавло ГрабовськийМихайло КоцюбинськийЛеся УкраїнкаСергій Єфремов почали добровільно відмовлятися від етноніму «жид» на користь нейтрального «єврей».

Підтримку зміни етноніму також висловив Михайло Грушевський, який відмічав, що українці, котрі намагалися позбутися назви «русин» чи «малорос» і називатися «українцями» мали б розуміти почуття своїх єврейських співгромадян. Зі здобуттям незалежності України у 1917 р. і формуваннямЦентральної Ради, слово «єврей» набуло офіційного визнання, зокрема при формуванні Міністерства Єврейських Справ.

Після приходу більшовиків упродовж 1920—1930 рр. відбулася широка компанія боротьби з антисемітизмом, в межах якої вживання слова жид було повністю заборонене. Після цього в усіх виданих у Радянському Союзі словниках української мови слово «жид» було оголошене застарілим[11]. У правописному словнику Григорія Голоскевича (1929) слово «єврей»[32] подається як нормативне, без варіанта «жид». Євген Тимченко в «Історичному словнику» (1932) зауважує, що «назва набула образливого значення»[33]. Ця зміна була зумовлена зокрема впливом певної частини української інтелігенції 19-го сторіччя (Куліш та ін.), та значною чисельністю російських євреїв серед політичних, військових і наукових лідерів, що мали вплив на українську традицію, свідомість і науку під час УРСР[34][35][36][37][38]. У Західну Україну ці зміни проникли два десятки років пізніше, але не зачепили словники та літературу, видані українською діаспорою[11]. Тому слово «жид» у діаспорі та на Західній Україні у первинному значенні залишилося й по сьогодні, що обумовлено його історично нейтральним уживанням там[39].

На думку ізраїльського професора Соломона Ґольдельмана, вживання в українській мові етноніма єврей на противагу синоніму жид є ознакою святенництва та боягузства, оскільки його вживання є в українській мові природнім і не має зневажливого характеру, як у мові російській[40].

На Волині[ред. • ред. код]

У Луцьку один з історичних районів старого міста, де проживали юдеї, називався (-ється) Жидівщина.[41][42]

Сучасне використання слова[ред. • ред. код]

В Україні слово «жид» залишається вживаним в україномовному середовищі[5], що пояснюється народними традиціями релігійного вживання (колядки,вертеп та ін.) та вживанням у літературі, однак в офіційній мові його уникають, оскільки воно вважається не нормативним і неприйнятним унаслідок російського впливу на менталітет українців. Представники єврейської національності та частина громадян України вважають слово «жид» образливим через уживання цього слова чорними сотнями під час «єврейських погромів» у Російській імперії, через що, відповідно, уявлення юдейської кабалістикипро зміну долі через зміну імені (назви) — часто обстоюється заміна вживання «жид» на «єврей» на теренах колишньої Російській імперії. Слід відзначити, що слово «жид» має виразно образливий відтінок у російськомовних громадян України. Тому вживання слова «жид» часто тягне за собою звинувачення оратора в антисемітизмі. Без негативного забарвлення слова, що мають аналогічне походження, зараз уживаються в польській мові — «Żydzi»,словацькій — «Židia», чеській — «Židé», німецькій — «Jude», болгарській — «Жид», хорватській — «Židovi», словенській — «Žídi», «Žídje», «Júdje»,боснійській — «Židovi» поряд з «Jevreji», литовській — «Žydas», угорській — «Zsidók», італійській — «giudeo», латині — «judaeus», з негативним урумунській — («Jidani»).

Зі здобуттям Україною незалежності неодноразово відбувалися спроби (особливо в західній частині країни) відновити офіційне вживання слова «жид» як рівнозначного синоніму «єврей».

Доктор філологічних наук Олександр Пономарів вважає, що в українській мові слово «жид» завжди було нейтральним і не мало антисемітського характеру.Негативного забарвлення слово «жид» набуло через те, що воно має негативне значення у російській мові. Через заперечення євреїв, він радить не вживати це слово, хоча формальних підстав для цього немає[10].

1995 року Єврейська рада України виступила із заявою стосовно спроб відновити вживання етноніму «жид» в сучасному українському суспільстві[9]:

Ніякі умови реаніматорів не змусять нас сприйняти слово «жид» як нашу самоназву, також як українці не хочуть знов стати «хохлами» чи «малоросами», росіяни — «москалями», а поляки — «ляхами». Невже для того Україна стала незалежною, щоб в ній під виглядом повернення до історії ображали цілий народ — євреїв — громадян України? Ми, діти України, працюємо на розбудову нашої Батьківщини, робимо свій внесок в її обороноздатність, науку, культуру, мистецтво і ми не хочемо відчувати себе чужинцями на землі, де багато поколінь нашого народу жили з іншими народами багато століть. Доля України — це і наша доля, доля українців єврейського походження, і ми вимагаємо до себе поваги. Ми не жиди, ми — євреї.

Проти вжитку слова жид, яке вжив у своїй репліці у соціальній мережі Facebook депутат Верховної ради України Ігор Мірошниченко, у грудні 2012 року виступила також і Незалежна рада єврейських жінок України, зазначивши, що євреї сучасної України вважають його образливим[43]:

В Україні споконвіку проживає національна меншина — євреї. Чоловіки — євреї, жінки — єврейки. Національності «жиди» і «жидівки» в Україні немає. Також як і національності «хохли» й «хохлушки». Те, що припустимо для маргіналів, неприпустимо для парламентарів. Слово «жидівка» з Ваших вуст звучить як антисемітська образа. А промовлене державним службовцям, воно є вираженням антисемітизму на державному рівні.

У грудні 2011 року Український католицький університет закликав відмовитися від образу «жида» у традиційному українському вертепі[44]:

Ми не можемо заперечити той історичний факт, що образ «жида» був традиційним для українських різдвяних вертепів. Мало того, цю роль — поряд з іншими негативними ролями, як-от Ірода чи Смерті — сприймали ентузіастично, у них вкладали багато душі й гумору. Так народ у бароковому стилі представляв дихотомію добра і зла.
Можна лише вітати прагнення багатьох із вас берегти культурні традиції та звичаї. Але варто також замислитись, чому це прагнення таке вибіркове.

Згідно з аналізом, проведеним Міністерством юстиції України, не виявлено норм, якими б заборонялось уживання термінів «жиди», «жид» та «жидівка». Проте, в актах законодавства України вживаються терміни «єврейський», «особи єврейської національності», «євреї»[45].

Помічник головного рабина Києва Моше Асмана, Давид Мільман позитивно висловився у коментарі Цензор. НЕТ з приводу заяви Міністерства юстиції про слова «жид» і «жидівка», а також про те, що їх вживання не перечить українському законодавству:[46].

Мені особисто, як людині, не як духовному лідерові, слово «жид» подобається. Для України, так само як і для Польщі, — це слово традиційне. До революції взагалі не було іншого визначення. Важливо, що вкладає в це слово людина, яка його виголошує. І це не можна врегулювати ніяким законодавством. Погодьтеся, слово «кохана» теж можна вимовити так, що жінка зрозуміє, що її ненавидять.

Давид Мільман також додав:

Я знаю людей, цілком шанованих, які від подібних слів приходять в лють і впадають в легкий неадекват. Я, як приватна особа, готовий дозволити називати мене «жидом» і обіцяю, що нікого я за це не буду бити по обличчю.

[47]

Український історик Сергій Білокінь у Передньому слові до перевидання Української малої енциклопедії зазначає:

Ті, хто вимагає відмовитися від слів «жид», «жидівський», виступають проти самої української культури, адже ці слова є у Грінченковому словнику української мови, у «Приказках і прислів'ях» Матвія Номиса і в Шевченка. Перше видання — український мовний камертон, зразковий корпус української лексики, вершина української лексикографії. Друге — пам'ятка пареміографії, що виявляє світогляд українського селянства ХІХ ст., коли — до большевиків — органічна традиція втілювалась щонайповніше. Нарешті, Шевченків «Кобзар» — найважливіша, сакральна, найгеніальніша книжка української нації. У «Кобзарі» слова «єврей» немає жодного разу. В абсолютно нейтральному контексті вживає слово «жид» і Онацький. Заборонила його совєцька цензура циркуляром від 18 грудня 1929 року, готуючись до процесу «Спілки визволення України».

У власних назвах[ред. • ред. код]

Етнонім «жид» зберігся у багатьох мікротопонімах на території Західної України (як от поле Жидівське Болото (с. Вільхівці)[48], поле Жиди (с. Закомар'я), ліс Жидівка (с. Смиків), вулиця Жидівщина (м. Радехів), кладовище Жидівський цвинтар (с. Варяж), поле За Жидами (с. Нова Кам'янка) та ін.[49]), а також у назвах села Ожидів (Львівська область), села Жидичин (Волинська область). З втіленням в життя цілеспрямованої політики радянської влади зі знищення традиційних українських топонімів, село Жидівці в Бердичівському районі 1934 року перейменовано у Радянське, а у 1930 році однойменне село у Погребищенському районі на Чапаєвку. Однак на Київщині збереглася історична назва річки Жидок.

У Болгарії топонім — Жидов-Дол. У Македонії топонім — Жидилово. У Білорусі — Жидча[be-tarask] та ін..

Існують українські прізвища, що походять від слова «жид» (Жидок, Жидик, Жидківський), литовське ім'я Жидрунас — Жидрунас, російські прізвища (Жидков, Жидовінов, Жидкова[ru], руське — Лука Жидята тощо; та ін..

У футбольній культурі[ред. • ред. код]

У субкультурі футбольних фанів прізвисько «жиди» отримали вболівальники команд, що асоціюються з історичними єврейськими кварталами або громадами:

У назвах рослин і комах[ред. • ред. код]

В українській мові від етнічного «жид» утворено похідні назви рослин та комах: словом «жидик», «жидочок» називається «чорний жук», тарган чорний(Blatta orientalis L.)[джерело?], а жидівник, жидовник чи жидовинник (ботанічне тамарикс) — назва трави, висохлий сік якої рабини продавали як біблійну манну[57].

Словоформи[ред. • ред. код]

Етимологічний словник української мови фіксує такі словоформи від кореня жид: жиденя, жидівка, жидівство, жидівча, жидовин, жидовиця, жидя, жидовіти, жидувати, зжидовілий, зжидовіти


Recent Comments by Olja

Новости со своего региона.

Ronin - 21.05.2018 at 15:07
Здравствуйте, сволочи! Как поживаете? Не скучаете? 

Я -нет.  Можете теперь спокойно сидеть на этом форуме, меня здесь пока не будет. 

Лучше за соседнюю Горловку и ее жителей переживать буду . Там сейчас такое творится! 


Новости со своего региона.
Официально : "борьба с российским агрессором". Неофициально (и фактически ) — прозвучало с уст так называемого украинского патриота: 

  • Остап Пострыбайло
  •  
  • 13-05-2018, 10:35
  •  
    • Не нравится
    • -13
    • Нравится

Шото сепари затрыбушились, мало мы вас вбываемо, доньбаська сволота


Новости со своего региона.
Картины состоят из фрагментов. Такой себе фрагмент "новостей из моего региона". Больше сути не в самой новости. а в комментариях под ней)

http://bahmut.com.ua/news/society/6160-v-bahmutskom-rayone-sokratyat-i-pereoboruduyut-blokposty.html


Романтика разведки
Смотрю прямую трансляцию из Киева читаю комментарии….

У Києві влаштували марш до 9 Травня

У Києві відбувається пропагандистська акція «Безсмертний полк». У поліції через масові заходи перейшли на посилений режим несення служби та не виключають провокацій. Георгіївські стрічки та використання комуністичної символіки заборонені.Підписуйтеся на сторінку ТСН Live, аби не проґавити актуальні та цікаві події

Posted by ТСН Live on 2018 m. gegužė 9 d.

Впечатление только одно — Украина оккупирована интервентами — фашистами которых к власти привел кастрюлеголовый скот с Майдана


Романтика разведки
Расскажите о своих ветеранах. Вспомним


Автор: Deaf Blog Forum